Коли Безручко переймав командування 6-ю дивізією, Українська Народна Республіка втрачала власну територію. 
Народившись у 1883 році у Великому Токмаку, він закінчив військові заклади Російської імперії та служив під час Першої світової війни. Після революції пов’язав свою долю з українською армією. У 1919 році він був начальником штабу Корпусу Січових Стрільців, а в лютому 1920 року очолив формування, яке незабаром перейменували на 6-ту Січову стрілецьку дивізію.
Дивізію формували на території Польщі. Вже ця деталь показує становище УНР: формально держава виборювала незалежність, а практично потребувала чужих складів, залізниці, зброї та тилу. 
Після укладення українсько-польського союзу підрозділи Безручка взяли участь у Київській операції. Війська союзників увійшли до Києва 7 травня 1920 року, але втримали місто лише близько місяця. 
Контрофензива Червоної армії перетворила марш на схід на тривалий відступ. 
Саме тому Замость не є відірваним, ефектним епізодом. Воїни 6-ї дивізії потрапили туди після сотень кілометрів боїв та відходу. 
Вони мали власну державу більше в наказах та символах, аніж у стабільних кордонах. Водночас вони залишалися регулярним союзником Війська Польського, а не випадковою групою іноземних добровольців. 
У місті також опинилися бійці польського 31-го полку Канівських стрільців та етапні батальйони. Польський музей у Замості вказує на двох керівників оборони: полковника Марка Безручка та капітана Міколая Болтуця. Українські дослідження також підкреслюють роль начальника штабу 6-ї дивізії Всеволода Змієнка.
Обороною Замостя керувала група польських і українських офіцерів, а співпраця відбувалася під жорстким тиском часу, а не під час спокійних навчань. 
