Казі́меж Вежи́нський (пол. Kazimierz Wierzyński; 27 серпня 1894, Дрогобич — 13 лютого 1969, Лондон) — польський поет, уродженець України. 
Автор багатьох збірок поезій і книжки про Ф. Шопена. 
Олімпійський чемпіон з мистецьких змагань на Олімпійських іграх 1928 року в Амстердамі, в конкурсі Літератури, змаганню з поезії.
Один із засновників літературної групи «Скамандр» (пол. Skamander).
Переклав вірш Тараса Шевченка «Огні горять, музика грає», що ввійшов до видання творів Шевченка «Поезії» (Варшава, 1936).
Не змирившись з фактичним підпорядкуванням Польщі Радянському союзу в результаті Ялтинської конференції, після II світової війни Вежинський залишається в еміграції. 20 повоєнних років Вежинський прожив у невеличкому рибальському містечку Саг Харбор на східному березі Лонг Айленду. 
У той час співпрацював з лондонським «Відомостями» (пол. Wiadomości), які в 1945—1957 роках редагував Мечислав Ґридзевський, активно публікувався в польських видавництвах у Великій Британії та Франції, співпрацював з радіо «Вільна Європа». 
В 1945 році Вежинський пише повного болю втрат вірша «Na rozwiązanie Armii Krajowej». Після того береться за ще одну «справу життя» — книгу «Життя Шопена», яка побачила світ англійською мовою у 1949 році, польською — в 1953.
У 1954 році письменник святкує своє 60-ти річчя, а також 35 ювілей творчої діяльності.
Поезію Вежинського перекладено на майже всі європейські мови, серед найпопулярніших — збірка «Олімпійські лаври» та книга «Життя Шопена»
Казимир Вежинський став героєм пісні Яцка Качмарського, на його честь названо вулиці у цілій низці польських міст, таких як Варшава, Торунь, Краків та багато інших. 
З 2014 році Асоціація польських журналістів започаткувала премію ім. Казимира Вежинського у сфері спортивної журналістики. 
Пам’ятають про поета і на малій Батьківщині — щороку у Дрогобичі відбувається фестиваль Казимира Вежинського. 
Слухайте подкаст про Казимира Вежинського
