24 листопада 1894 року, тобто 128 років тому у Варшаві народився Стефан Тишкевич, польський граф, винахідник та інженер, який сконструював перший польський автомобіль Ralf Stetysz.

Польський автопром знайомий нам з невеликих фіатів 126 моделі Maluchów і задньоприводних хетчбеків Полонез. Маловідомим залишається їх предок перший полський автомобіль  преміум класу Ralf Stetysz, який сконструював граф Стефан Тишкевич. За незвичаною, аристократично-подвійною назвою цього (випускався дуже коротко, з 1925 до 1929) Ralf Stetysz криється амбітна польськомовна назва Rolniczo-Automobilowo-Lotnicza Fabryka Stefana Tyszkiewicza (Сільгосп-автомобільно-авіаційна Фабрика Стефана Тишкевича). І ось її історія. Яку варто розпочати від самого графа Тишкевича.  

Граф Стефан Євгеніуш Тишкевич-Логойський з Ландварова гербу Леліва народився у Варшаві 24 листопада 1894 року. Був другим з чотирьох дітей Владислава та Кристини Марії, уродженої Любомирської (рід якої мав стосунок до Рівного). Малий Стефан з юності цікавився технікою, а те що сімя була заможна, це дозволяло йому розвивати свої таланти. Водійські права отримав у 1906 році. в Мілані. Через п’ять років він подав свої перші патенти, які стосувалися систем опалення салонів автомобілів і літаків. в 1913 році. Вже у 1918 році батьки послали його навчатися в Оксфорді, але універу він не закінчив. навчання обірвала війна. І Світова застала Стефана Тишкевича на канікулах, які він проводив у Варшаві. 

Граф спочатку записався до Російського Червоного Хреста (Варшава була під окупацією Російської Імперії), але наступного року його відправили до офіцерської школи в Петербурзі. У липні 1917р. Тишкевич одружився з Геленою, донькою принцеси Анастасії та племінницею королеви Італії. Коли через чотири місяці спалахнула більшовицька революція, Тишкевич допомагав полякам у Криму, а точніше допомагав відпливти з охопленого війною пів-острова. Зрештою і сам відплив на борту британського військового корабля. Знову до Польщі він повернувся у 25 річному віці. Якраз тривала польсько-російська війна. Тишкевич встиг повоювати у кавалерії поблизу Вільнюса. А після війни вирішив знову податись за кордон. У Парижі продовжив навчання. Спочатку в Інституті політичних наук, а потім ходив на лекції як вільний слухач вивчаючи різні технічні дисципліни. Через три роки у 1924 він вирішив вкласти гроші у машинобудівний бізнес. Відкрив у Булоні невеликий автосервіс який назвав Automobiles Ralf Stetysz – там і розроблялася конструкція нового автомобіля.  Тишкевича тягнуло з Франції додому. Він мріяв створити авто адаптоване до польських доріг, а вірніше бездоріжжя. І щоб його машина стала №1 вдома.

Прототип Ralf-Stetysz був готовий на початку 1925 року. У ньому були зібрані всі знання, отримані в паризьких університетах і з матеріалів французьких автовиробників. Бо Стефан це дійсно любив і вивчав автомобілебудування набагато завзятіше, ніж політологію, що й стало офіційною причиною ще одного кинутого універу.

Основою конструкції Ральф Стетиша була дуже міцна поздовжня рама з колісною базою 3,36 метра і занижена між осями. Такі рішення на той час були незвичними і новаторськими, авто-конструктори лише вчилися розуміти, що  це покращувало і стійкість і зовнішній вигляд автомобіля.  Машини робили з ліво- і право-стороннім кермом. Це не було пов’язане не з наміром завоювати англійський ринок, а з бажанням задовольнити різноманітні звички водіїв – в ті часи не існувало ще привязки  розміщення керма до сторони дороги, по якій їздив автомобіль (не кажучи вже про те, що вся Австро-Угорська імперія, до якої тривалий час належала значна частина Польщі, фактично мала лівосторонній рух). А ще польський Ральф Стетиш мав механічну гальмівну систему на всі чотири колеса. Прохідність машини забезпечував  30-сантиметровий дорожній просвіт.

А ще – тут справжня на той час сенсація – блокування диференціала, що вмикається з місця водія, до сьогодні це атрибут професійних позашляховиків. Стефан Стешинський вирішив не економити і заклав у проект авто набір фільтрів (масляний, паливний і повітряний): в 1920-х роках такий догляд за мотором ще не був поширеним, натомість вже тоді було зрозуміло, що забагато уваги двигуну не буває і мотор довше служитиме.

У Франції, де Тишкевич двічі був гостем на Паризькому автосалоні, він отримав репутацію «успішного колоніального автомобіля». Колоніальний – тому що насправді умови, для яких розроблявся автомобіль, більше нагадували Африку з її бездоріжжям, ніж Західну Європу.  

В якості приводу використовувалися двигуни американської компанії Continental. З цієї причини (а також через створення конструкції та прототипу у Франції) для багатьох людей Ralf Stetysz не є справді польським автомобілем, але слід пам’ятати, що це була перша серйозна спроба розпочати виробництво автомобілів у Польщі, де промислової бази не було взагалі. А використання для початку іноземного двигуна солідної марки було цілком раціональним кроком. 

Перший серйозний рейс першого екземпляра Ральф Стетиша з 6-циліндровим двигуном – з Парижа до Варшави пролягав обхідним шляхом через Мілан і Відень (і таким чином з двома перетинами через Альпи). За кермом був сам Тишкевич.

Стефан Тишкевич хотів виробляти свої автомобілі у Польщі – переважно з патріотичних міркувань, бо інших важко знайти. Можливо, він міг би продавати «успішні колоніальні транспортні засоби» французам і англійцям, які б надсилали їх своїм військам і чиновникам в Африці, на Близькому Сході чи в Індії, але він вирішив вкладатися в розбудову економіки своєї країни. Це з одного боку був і великий ризик а з іншого у разі успіху – це давало потужний стимул для розвитку польської економіки. Тишкевич теж був частиною атмосфери економічної ейфорії 1920-х років, яка в Польщі була додатково підсилена радістю відновлення незалежності та великим ентузіазмом праці на низах. Після прибуття в 1925 р. граф-автоконструктор почав шукати бізнес-партнерів. Це тривало майже два роки. Зрештою кілька польських заводів погодились співпрацювати. А в  команді автовиробників додалося аристократів – і одночасно олігархів можна сказати. Діловою стороною проекту керував князь Стефан Любомирський, а маркетингом і PR  – граф Станіслав Горженський-Остророг.

Щоправда план великого бізнесу провалився. Собівартість автомобіля була надто високою щоб Ральф Стетиш міг стати масовим автомобілем міжвоєнної Речі Посполитої. Цінник на базову комплектацію стартував від 18 тис злотих, топ- версії сягали 28и тисяч. При цьому середні зарплати в країні у більшості були в межах 300 зл., урядовці першого рівня могли отримувати по дві три тисячі в місяць. До того ж добрих доріг було мало. Тому заможні люди хоч і купували машини, але  в довгі поїздки рушали переважно залізницею.

Піком успіху стала для Тишкевича участь у найпрестижніших автозмаганнях того часу. VIII Раллі Монте Карло відбувалося у 1929р. За кермом Ральф Стетиша був сам Тишкевич, з ним їхав граф Станіслав Гоженські-Остроруг і двоє мехініків. Спочатку все йшло добре. Навіть дуже. Преса вважала поляків гарантованими кандидатами на перемогу. Але в Ліоні один із механіків раптово зазнав приступу апендициту, необхідна була госпіталізація. Це означало зходження з маршруту змагань. Але Стефан Тишкевич зробив вибір на користь друга і помічника. Хворого відвезли в лікарню і залишились з ним до і після операції, щоб допомогти комунікувати з лікарями у незнайомій країні без знання мови. Ralf Stetysz зняли із турнірної таблиці. Але вчинок поьлського графа, який пожертвував перемогою заради свого працівника так полюбилася пресі, що польський екіпаж здобув на Раллі Монте Карло приз глядацьких симпатій  

Хоча медійний успіх не міг врятувати виробництво Ральф Стетишів вдома. А добила бізнес пожежа. Через кілька місяців у 1935 автозавод Тишкевича при загадкових обставинах зайнявся і вогонь знищив усе: обладнання і ще майже два десятки ще не зібраних машин. І хоча страхові компанії покрили компенсацію збитків, інвестори відмовились продовжувати співпрацю з Тишкевичем. Тоді граф переключився на імпортування в Польщу біюджетніших  Fiat і Mercedes-Benz. А потім подався в політику –  заснував Дорожню лігу, яка лобіювала розширення та модернізацію польської мережі доріг як основи економічного розвитку країни.

Після нападу німців у 1939му Тишкевич виїхав до Литви. Але і там не було безпечно. Польського магната авто-виробника арештувала НКВД – йому пропонували співпрацю – стати шпигуном в Італії, а коли поляк відмовився – його кинули за грати, вислали в Сибір. Залишити Союз Тишкевич зміг лише  з армією генерала Владислава Андерса. В умовах бойових дій він організував Польський Червоний Хрест, а також сконструював спеціальний пристрій для пошук протипіхотних мін, невидимих ​​для класичних металошукачів.

Після війни Тишкевич знову зайнявся автомобільним бізнесом. Тесті, які були роичами італійського монарха допомогли йому влаштуватися в Турині на концерні  Fiat, а потім переїхав до Лондона. Все ще розробляв якісь механічні поробки. Сконструював, зокрема, системи електронного диктування та дистанційного відтворення під назвою Stenovox і Stetyphone, за які він отримав нагороду на Брюссельській виставці 1958 року. Ще одна його розробка   інвалідні візки, здатні підніматися сходами, пристрої, що економлять паливо в двигунах внутрішнього згоряння (Stetair), і навіть співпрацював з організацією ELDO, прабатьком Європейського космічного агентства, у створенні європейських ракет-носіїв для запуску супутників!! Помер Стефан Тишкевич 6 лютого 1976 року в Лондоні у віці 82 років. І досі ніхто не наблизився так близько до створення успішної, національної марки авто як це зробив графа-винахідника-автоконструктора-військового і просто непересічної людина Стефан Тишкевич. Що ж до його автомобілів – точно не відомо скільки їх і де зараз є. За припущеннями істориків – на фабриці Тишкевича зібрали майже 200 машин.  І зараз Ralf-Stetysz належать до найбільш цінних раритетів у гаражах любителів ретроавтомобілів.

Послухати історію про перший польський автомобіль преміум-класу Ralf Stetysz «←

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

  • Polski
  • %d блогерам подобається це:

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: