Конституція 3 травня один із найважливіших днів у календарі поляків де б вони не жили. Спогад про подію, яка трапилася у 1791 році вселяла в поляків надію на гідне майбутнє у своїй державі й символізувала опозицію до російського панування. Її ухвалення наприкінці XVIII ст. шокувало Катерину ІІ, російська цариця розпочала війну проти Польщі, а згодом разом із Пруссією й Австрією домовилася про те, щоб розділити окуповану державу.
Перша повноцінна конституція в Європі та друга у світі після Конституції США – була прийнята поляками. Це була збірка законів, яка вносила консенсус між ворогуючими кланами польської шляхти, давала більше прав заможному міщанству і регулювала державний устрій у Речі Посполитій.
Від початку XVIII ст. починається занепад Речі Посполитої. Виснажена спочатку війнами з росією, шведами, а в 17ст з османською імперією і українськими козаками Річ Посполита поступово втрачає і внутрішній спокій. Починаються взаємні суперечки шляхти. Цим користалися сусіди. Зокрема російська імперія, яка починає експансію на захід. Все більше українських земель до Дніпра і за Дніпром потрапляють під пряме керування російський ставлеників. Петербург вже не рахується з Києвом і починає ласо дивитись на Варшаву. Криза у Польщі залежала не лише від виснаження, а й від того що країну постійно лихоманило через політичні кризи. Офіційно в Речі Посполитій існував парламентаризм, устрій парламентської монархії. Тобто король не мав вирішального слова. Аби щось реформувати необхідне було рішення парламенту.
Одностайності дійти в Сеймі було катастрофічно важко з огляду на особливість польського парламентаризму того часу, де діяв так званий принцип liberum veto. Що це означало? Будь хто із учасників Сейму міг заблокувати ухвалення рішення. Навіть, якщо більшість проголосувала “за”. Сусідні з Річчю Посполитою держави вдало цим користувалися.
Відсутність реформ, у колись грізного суперника, дозволяла їм планувати помсту. (а рускі ще добре пам’ятали, як війська гетьмана Жолкєвського разом із козаками спалили їм Москву)
У 1750-х рр про необхідність змін говорили король Понятовський і одна із найвпливовіших магнатських родин – Чарторийські, але коли вони спробували провести ці реформи всупереч позиції Росії, Польща поплатилася за це своїм першим поділом.
Із досвіду цього поділу король зробив висновок: він не може знову наражати Річ Посполиту на гнів Катерини II. У 1788 році росіяни відволіклися на війни з турками і шведами. Тому з’явилася ідея скликати конфедеративний Сейм. Це зібрання стало ареною антиросійських настроїв, які додатково підігрівалися Пруссією. Це зібрання тривало майже чотири роки. Сейм розпочав роботу в 1788 р. Проект Конституції не був основним законом задля якого там зібралися учасники сейму. Але документ таємно готувався групою шляхти під керівництвом короля, а потім у повному обсязі проект конституції подали на затвердження Сейму.
Політика реформ, спрямованих на виведення Речі Посполитої з економічної й політичної стагнації, усунення вад її ладу, не відповідала стратегії правителів Пруссії і Росії щодо збереження Речі Посполитої як буферної держави. Прусський король Фрідріх II Гогенцоллерн твердив, що «Польщу потрібно тримати в летаргії». Коли з’ясувалося, що керівництво Речі Посполитої не бажає зійти зі шляху реформ, Росія і Пруссія зробили ставку на ті польські кола, які захищали недоторканність liberum veto та інших шляхетських вольностей і нетерпимо ставилися до будь-яких змін в ладі держави. Катерині II особливо не до вподоби було те, що Станіслав-Август та польський уряд виходили з-під її контролю. Як знаряддя тиску на них вона обрала дисидентське питання, вимагаючи зрівняння в правах християн-некатоликів (протестантів, здебільшого лютеран, і православних) із католиками в Речі Посполитій.
Робота над Конституцією велася в Королівському замку. Крім Станіслава Августа та Ігнація Потоцького, над проектом працювали маршалок сейму Станіслав Малаховський, впливовий публіцист Гуго Коллонтай пов’язаний із Кременцем та довірена особа короля Александер Ліновський із Кракова. Посередником між Потоцьким і Понятовським був секретар короля Сціпіоне П’яттолі.
Спочатку запропоновані для обговорення тексти були написані французькою мовою, лише наприкінці роботи остаточний проект був перекладений Гуго Коллонтаєм (пов’язаним із Кременцем) на польську мову.
Конституція Речі Посполитої Третього травня 1791 запроваджувала у Польщі конституційну монархію, скасовувала принцип “liberum veto” і запроваджувала особисті свободи й рівність прав усіх громадян. Вона ділила владу на законодавчу, виконавчу й судову (це була третя у світі конституція, після конституції Сполучених Штатів Америки).
2 травня 1791 р. проект Конституції було зачитано в палаці Радзивілів, і понад 100 депутатів і сенаторів пообіцяли підтримати його в Сеймі наступного дня.
3 травня засідання Сейму тривало сім годин. Конституція була ухвалена і король урочисто склав на ній присягу.
До реформ Чотирирічного сейму і особливо Конституції 3 травня вороже поставилися в Петербурзі, оскільки вони зміцнювали Річ Посполиту й виводили її з-під опіки Росії. Ще влітку 1790 почало змінюватися ставлення Пруссії до польських реформ. Після ухвалення Конституції 3 травня Берлін оголосив, що вона суперечить духу польсько-прусського оборонного союзу від 26 березня 1790 року, тому цей союз утратив свою силу. І вже влітку 1791 року починаються сутички які переростають у війну. Польських військ виявилося недостатньо, щоб протиставитись полчищам росіян. У 1792 році Річ Посполита вдруге втратила свою незалежність і була поділена між трьома імперіями Російською Пруською та Австрійською.
Після падіння Речі Посполитої ця Конституція стала символом великих досягнень і доказом того, що можна створити сильну, ефективну та сучасну державу. Її текст заохочував боротися за відродження країни протягом усього періоду поділів. Завдяки ухваленню Конституції 3 травня поляки повернули собі гідність та повагу до своєї політичної спадщини. У роки неволі це було важливими чинниками, щоб боротися за відновлення державності.
Попри те, що принципи конституції Речі Посполитої 1791 року не змогли бути втілені повністю, цей день залишив великий знак в національній пам’яті. Його сприймали як чин спрямований на відривання від зовнішніх ляльководів, які просто використовували польський народ і були зацікавлені у тому щоб нав’язувати полякам чужі нарративи.
Природно що в ситуації, коли поляки опинилися під окупацією трьох імперій будь яка згадка про 3 травня була під забороною. Окупанти боялися цього як прояву нелояльності підкорених. А польські патріотичні кола переживали цей день особливо, бо для них це був символ нескореності і спроби вирватися від гнобителів і пам’ятка про свою державу, яку треба відновлювати.
Тому поки в листопаді 1918 року не було проголошено відновлення Польської держави – 3 травня – святкували підпільно, приватно і лише в костелах можна було почути молитви за польський народ і його державу. День Конституції 3 травня був заборонений нацистами та радянською владою під час окупації Польщі під час Другої світової війни. Коли після ІІ Світової поляки попали під комуністичний режим – він також цей день намагався стерти з історії. У 1951 року 3 травня було офіційно заборонено комуністичною владою. Знову ж таки для польських дисидентів, і антикомуністичного спротиву це була головна дата, яка нагадувала про патріотизм і відновлення цілковитої самостійності. До 1989 року в Польщі цього дня часто відбувалися антиурядові та антикомуністичні протести і демонстрації. Після зміни політичної системи, з квітня 1990 року, День Конституції 3 травня є одним із найбільш урочисто святкованих польських свят. З чим поляків сьогодні і вітаємо! Частково це також і свято українців. Адже наш народ також входив колись до складу Речі Посполитої. Попри суперечки з поляками, нам теж дісталося від росії і тої царської і цієї теперішньої комуністичної і посткомуністичної. Тому теж зі святом можем привітати себе надихаючись прикладом мудрих і мужніх справ наших предків. Niech Żyje wolna Polska! Niech Żyje wolna Ukraina! Про те, як поляки Рівного вшановували День Польської Конституції 3 травня і День поляків за кордоном можна послухати тут.