Вінцент Вітос, видатний польський політик і громадський діяч, який народився 150 років тому. Вітос був лідером селянської партії, тричі очолював уряд Польщі, зокрема під час польсько-радянської війни. Він також був переслідуваний санаційним режимом, німецькими окупантами і радянськими владами, які намагалися змусити його співпрацювати з комуністичною Національною радою. Вітос помер у 1945 році, не встигши взяти участь у післявоєнному відновленні Польщі.
Сьогодні, 21 січня, 150-та річниця від дня народження Вінцента Вітоса – польського громадського діяча, політика і тричі очільника уряду. Вінцентій Вітос народився у 1874 році у Верхославіцах поблизу Тарнова. Він відносно рано зацікавився політикою, ставши членом Стронніцтва Людовего з 1895 року. В 1903 році став членом керівного органу партії, а з 1908 року – депутатом Галицького сейму. На цій посаді Вітос перебував до початку Першої світової війни. З 1914 року був головою фракції ПСЛ «П’яст».
Після відновлення незалежності Польщі протягом чотирнадцяти років безперервно був депутатом Сейму. У 1920-1921 роках, під час польсько-радянської війни, був прем’єр-міністром уряду національної оборони. У 1930 р. заарештований санаційними органами, ув’язнений у Брестській фортеці, звинувачений у т. зв. Брестському процесі за підготовку державного перевороту, засуджений до 1,5 років ув’язнення, емігрував до Чехословаччини.
З 1933 по 1939 рік, побоюючись повторного ув’язнення, перебував на еміграції в Чехословаччині. У 1940-1941 роках був ув’язнений німцями.
З грудня 1944 по березень 1945 року Вінцентій Вітос перебував в околицях Влощови і Пйотркува, де переховувався, чекаючи на свій виїзд до Лондона. Цей план не був реалізований. 23 березня 1945 року, після вступу Червоної Армії, він повернувся до Вєжославіц. 31 березня 1945 року його депортували звідти росіяни, які утримували під вартою протягом 5 днів, намагаючись переконати Вітоса співпрацювати з Національною Радою. 12 квітня польський уряд у Лондоні опублікував комюніке, в якому повідомив про арешт політика. Це викликало величезний інтерес в іноземних ЗМІ – прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль навіть втрутився у справу Вітоса перед Йосипом Сталіним. Інформацію про арешт селянського політика спростувало радянське агентство ТАСС.
У 1945 році Вітоса призначили заступником голови Національної ради, але він не приступив до виконання обов’язків через важку хворобу. Не прийняв він і запрошення взяти участь у московських переговорах щодо формування Тимчасового уряду національної єдності. У цей час стан здоров’я Вітоса ще більше погіршився. 15 серпня 1945 року його перевезли до лікарні у Кракові. Помер у вищезгаданій лікарні 31 жовтня 1945 року.
Джерело: Konsulat Generalny RP w Łucku