Сьогодні, 13 лютого, 55-а річниця від дня смерті Казімєжа Вежинського – польського поета, прозаїка та есеїста.
Казімєж Вежинський народився 27 серпня 1894 року в Дрогобичі. Вивчав польську філологію, філософію та романістику в Ягеллонському університеті та славістику у Віденському університеті. У 1913 році написав дебютний твір «Гей, коли ж, коли ж», який був опублікований у журналі «1863», а в 1919 році – поему «Весна і вино». Першу світову війну поет провів у лавах Східного легіону Юзефа Галлера, за що потрапив до російського полону. Після повернення до Варшави долучився до Літературної спілки і разом з Тувімом, заснував поетичну групу «Скамандер».
Під час більшовицької війни Вежинський керував відділом пропаганди при Верховному командуванні. Згодом Казімєж Вежинський виїхав до Швейцарії та Франції, де писав до багатьох періодичних видань, зокрема «Культури» та «Газета Польська». У 1939 році він був евакуйований до Львова, звідки виїхав до США. Там поет співпрацював з Інститутом Літератури в Лондоні та радіо «Вільна Європа». З 1964 року жив у Європі – спочатку в Римі, потім у Лондоні. Його остання книга «Sen mara» була видана посмертно – поет завершив її за кілька годин до смерті. Помер Казімєж Вежинський 13 лютого 1969 року в Лондоні.
Казімєж Вежинський – володар золотої медалі в літературному конкурсі Дев’ятої літньої Олімпіади в Амстердамі в 1928 році.
Джерело: Konsulat Generalny RP w Łucku