Стефан Банах – видатний польський математик, один із засновників Львівської математичної школи, творець сучасного функціонального аналізу, який фундаментально вплинув на багато галузей цариці наук, народився 30 березня 1892 року в Кракові в результаті роману польського офіцера австрійської армії та служниці з-під Нового Таргу. Він не знав своєї матері, а з батьком іноді зустрічався. Вже з дитинства було відомо, що хлопчик має неординарний розум і здібності, і не лише математичні. Він закінчив школу та гімназію у Кракові. Не закінчив жодного університету, хоча два роки був студентом Львівської політехніки. З початком Першої світової війни і наступом російської армії йому довелося перервати навчання і виїхати до Кракова.
Банах відкрив для математики Гуго Штейнгауз (за легендою, вони випадково зустрілися на лавці в краківському парку Планти). Штейнгауз також познайомив його із його майбутньою дружиною, Люцією Браус.
Велика кар’єра Банаха почалася після того, як у 1922 році він опублікував свою докторську дисертацію “Про операції над абстрактними множинами та їх застосування до інтегральних рівнянь”. У цій п’ятдесятисторінковій дисертації молодий вчений побудував загальну теорію лінійних просторів, пізніше відомих як простори Банаха.
Говорячи про Банаха у Львові, неможливо не згадати про “Шкоцьку кав’ярню” і зошит під назвою “Шкоцька книга”. Повертаючись із засідань математичного гуртка, львівські математики часто зустрічалися в кав’ярні “Рома”, що знаходилася на розі вулиці Академічної (нинішній проспект Тараса Шевченка). Після того, як власник кав’ярні відмовив Банаху в кредиті, вони змінили місце зустрічей на “Шкоцьку кав’ярню”, яке знаходилося якраз навпроти “Роми” (зараз на цьому місці знаходиться однойменна кав’ярня). Математики давали один одному завдання – багато з розв’язків були втрачені самим Банахом, який з юних років не любив записувати свої думки на папері. Банах думав швидко і виголошував розв’язки усно. Тому було зроблено спробу записати математичні формули хімічним олівцем на мармурових столах. Звісно, власника кафе такий стан речей не влаштовував, і ситуацію врятувала дружина Банаха – вона купила книгу для записів, яка згодом стала всесвітньо відомою “Шкоцькою книгою”. На одній сторінці були записані задачі, а на іншій – їх розв’язки. За правильні рішення були призи: п’ять маленьких кухлів пива, вино, вечеря в ресторані готелю “Жордж” і т.д. На фото – живий гусак, якого професор Мазур подарував норвезькому вченому Перу Енфло у… 1972 році, адже саме тоді було розв’язано одну із задач Мазура, друга Банаха.
У міжвоєнний період Львів тричі відвідував відомий угорський математик, який працював у США, Джон фон Нейман. Спів винахідник першого у світі комп’ютера та розробник відомої теорії ігор мав місію, яку мав виконати за дорученням засновника кібернетики Норберта Вінера – запропонував Банаху виїхати на постійне місце проживання до США. За свідченнями очевидців, він дістав підписаний Вінером чек, на якому той поставив лише одну цифру: 1, після якої Банах повинен був дописати стільки нулів, скільки забажає. На це Банах відповів, що не знає кількості нулів, яка б компенсувала йому Польщу, Львів і Шкоцьку кав’ярню.
Під час німецької окупації Львова у 1941-1943 роках він годував вошей власною кров’ю в Бактеріологічному інституті Рудольфа Вайґля (воші були потрібні для виробництва вакцини проти тифу; таким чином Вайґль врятував багатьох львівських науковців та митців).
Він не міг наважитися виїхати до Кракова, де на нього чекала кафедра математики. Він знав, що серйозно хворий на рак легенів і лікувався в санаторії під Львовом, де продовжував читати лекції, незважаючи на хворобу.
Стефан Банах помер 31 серпня 1945 року у квартирі на вул. Двірницького, 12 (тепер вул. Мушака), у будинку свого друга Тадеуша Рідля, львівського адвоката. Похований на Личаківському цвинтарі у родинному гробівці Рідлів, поруч з могилою Марії Конопницької.
Джерело: Генеральне Консульство РП у Львові