455 років тому – 1 липня 1569 року – було укладено Люблінську унію.
Угода між державами Королівства Польського та Великого князівства Литовського. Називається реальною унією, на відміну від попередніх, які пов’язували обидві держави лише особою правителя (персональна унія). 28 червня її було ухвалено, 1 липня відбувся обмін документами та присяга підписантів, а 4 липня 1569 року король Зиґмунт II Август видав грамоту, що підтверджувала «союз обох народів». Було створено державу, відому в історіографії як Річ Посполита. Зі спільним монархом, гербом, парламентом, валютою, зовнішньою та оборонною політикою. Однак зберігалися окремі скарбниця, канцелярія, армія та судова система.
Положення Люблінської унії:
Обидві держави повинні були мати одного правителя, обраного спільно обома народами на вільних виборах і коронованого королем Польщі та Великим князем Литовським у Кракові. Було створено спільний Генеральний сейм, що засідав у Варшаві, Палата депутатів якого складалася зі 120 коронних і 48 литовських депутатів, а Сенат – зі 113 коронних і 27 литовських сенаторів. Обидві частини Речі Посполитої зобов’язалися проводити спільну оборонну та зовнішню політику. Були збережені окремі центральні органи влади, титули та гідності, обсяг повноважень яких був ідентичним в обох країнах Запроваджено однакову монету, яка карбувалася окремо в кожній країні Збережено окремі польську та литовську армії Збережено окремі офіційні мови (у Литві – русинська мова) Страта королів і підрив королівських маєтностей не застосовувалися в Литві Прийнято уніфікацію правових систем
Джерело: Konsulat Generalny RP w Łucku