Лист Голови Інституту національної пам’яті Комісії з розслідування злочинів проти польського народу доктора Ярослава Шарка до Учасників та організаторів урочистості присвяченої річниці Волинського злочину
Луцьк, 11 липня 2021 року
Ваша Високоповажносте,
Шановні Пані та Панове, дорогі учасники луцьких урочистостей, присвячених жертвам Волинського злочину в річницю «кривавої неділі» на Волині.
В неділю вранці, 11 липня 1943 року, ополченці Організації українських націоналістів і Української повстанської армія та місцеве українське населення здійснили скоординований напад на польські поселення та хутори на окупованій німцями Волині. Того дня кілька десятків із 99 атакованих міст були стерті з лиця землі. Безумна операція по знищенню польського населення досягла зеніту. Там, де це відбулося, залишились руїни людських домівок та пролита братня кров.
Для тисяч жертв смерть була тим страшнішою і болючішою, а також незрозумілою, бо часто надходила від сусідів. Тобто від тих, з ким їх єднали – здавалося б – нерозривні – зв’язки, такі як спорідненість, спільна доля під волинським небом, дружба, кохання…
Та пам’ятна неділя залишається темною і трагічною датою в історії Польщі донині. Спогад, який однак менше болить, є думка про те, скільки українців вирішили допомогти під час тих каїнових днів польським ближнім. Коли вони побачили в них людину, а не ворога, і людину, якій слід допомогти, незалежно від усіх негараздів і наслідків цього вчинку, який того літа був героїчним вчинком. Коли людяність взяла верх над ідеологією та жадобою крові та легкого збагачення за рахунок жертв.
Сьогодні в цьому прекрасному луцькому храмі сказано багато слів про злочин, пам’ять та примирення. Луцька катедра сьогодні є повна слів. Це добре – нехай вони прозвучать ще раз, бо про ці трагічні події, про Волинський злочин, не можна забувати і про них слід говорити. Але в більшості тих місць, існування яких жорстоко обірвано 78 років тому, сьогодні панує тиша. Вона висить над вимерлими селами, спаленими хуторами, мешканців яких було вбито. Нехай вона буде криком тих, хто кричить із могил, яких немає. Ми ніколи їх не забудемо. Ми віримо, що колись у цих місцях, над могилами жертв, ми почуємо спільні молитви поляків та українців, як свідчення справжнього польсько-українського примирення.
З повагою,/Ярослав Шарек/

Джерело: https://www.facebook.com/PolishEmbassyKyiv/

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.