130 років тому народився Раймунд Кольбе – францисканський монах, місіонер, засновник монастирів у Нєпокаланові та Нагасакі, редактор католицьких періодичних видань.
Раймунд Кольбе народився в 1894 році в Здунській Волі в побожній і патріотичній родині. У віці 16 років вступив до ордену францисканців у Львові і отримав ім’я Максиміліан. Згодом поїхав до Риму, де здобув докторат з філософії та богослов’я. У Вічному місті Максиміліан був висвячений на священика 28 квітня 1918 року в церкві Святого Андрія делла Валле. Через рік Максиміліан повернувся до Польщі і оселився в Кракові, де з січня 1922 року почав видавати щомісячний журнал «Лицар Непорочної». Він також почав читати лекції з історії Церкви в семінарії отців францисканців, але був змушений перервати цю діяльність через туберкульоз.
У 1927 році о. Максиміліан заснував монастир-видавництво під назвою «Нєпокалянув» у Терезині біля Варшави, який незабаром став великим католицьким центром преси та євангелізації. Тут виходило кілька багатотиражних щомісячних журналів, у тому числі, з 1935 року, католицький «Малий Журнал». Однак Максиміліан Марія Кольбе не обмежував свою діяльність лише польськими територіями і в 1930 році разом з 4 співбратами поїхав до Японії, де почав видавати японський аналог «Лицаря Непорочного», а незабаром заснував монастир Муґензай-но Соно (Сад Непорочної) в Нагасакі. Кольбе також був активним на території Китаю та Індії.
Однак у 1936 році його повернули до Польщі, де він очолив Нєпокалянов, який став найбільшим католицьким монастирем у світі – у 1939 році тут налічувалося 700 монахів і кандидатів. Спільнота вела життя в аскетизмі та бідності, а головною умовою вступу було прагнення до святості.
Початок Другої світової війни зупинив діяльність Нєпокалянова. Монахи розійшлися по домівках, а близько 40 осіб, які залишилися, разом зі святим Максиміліаном, були заарештовані німцями 19 вересня 1939 року. Після звільнення 8 грудня (на саме свято Непорочної Діви Марії) Кольбе організував у монастирі осередок послуг для місцевого населення – відкрив майстерні з ремонту годинників і велосипедів, кузню і бляшану майстерню, організував кравецьку майстерню і санітарний відділ. Однак у 1941 році Максиміліана знову заарештували. Його допитували у в’язниці в Павяку, а в травні перевезли до Освенцима, де він став номером 16670. Там він добровільно пожертвував життям, щоб померти голодною смертю за свого товариша Францішека Ґайовнічека.
Звиклий до голоду, отець Кольбе протримався в бункері два тижні без крихти хліба і краплі води. Він помер 14 серпня 1941 року, убитий нацистами ін’єкцією отрути, як один з останніх в’язнів, замкнених у бункері голоду. Варто згадати, що завдяки пожертві отця Максиміліана, Францішек Ґайовнічек помер лише у 1995 році у віці 94 років.
Мощей святого Максиміліана Марії Кольбе немає, оскільки його тіло було спалено в крематорії.
Папа Павло VI проголосив його блаженним, а Папа Іван Павло II – святим.
Джерело: Konsulat Generalny RP w Łucku