У зв’язку з наближенням XXXIII Олімпійських ігор у Парижі та 100-річчям першої «львівської» олімпійської медалі, хочемо познайомити вас з Адамом Крулікевичем – першим польським олімпійським медалістом в індивідуальних змаганнях, володарем бронзової медалі з конкуру на літніх Олімпійських іграх 1924 року в Парижі.
27 липня 1924 року, в останній день Ігор VIII Олімпіади-1924, на стадіоні «Коломб» в Парижі в присутності президента Франції Гастона Думерга, президента МОК барона П’єра де Кубертена та останнього ефіопського цісаря Хайле Селлассіє, 30-річний польський майстер конкуру зі Львова Адам Крулікевич на коні Пікадор здобув бронзову медаль в індивідуальних стрибках, змагаючись з-поміж 43 спортсменів з 15 країн.
Адам Крулікевич народився 9 грудня 1894 року у Львові, де закінчив середню школу в 1913 році і виїхав до Німеччини на навчання в Саксонію. Вивчав електротехніку в Технічній вищій школі в Міттенвальді, де його застав початок Першої світової війни. З 3 серпня 1914 року служив у польських легіонах. Воював під Куницями, за що отримав Срібний хрест ордену Virtuti Militari. Його знайомство з кіньми почалося в 1917 році в Остроленці, де він був слухачем кавалерійських офіцерських курсів при 1-му уланському полку. У другій половині 1920-х років він вважався одним з найвидатніших вершників світу. Італійська преса називала його Un cavaliere perfetto – Досконалий вершник. У 1923-1930 роках представляв Польщу на 27 міжнародних кінних змаганнях, здобувши 24 індивідуальні та командні перемоги. 19 вересня 1939 року потрапив у радянський полон, звідки через два дні втік і дістався Львова. У грудні 1939 року разом з дружиною та донькою перетнув радянсько-німецький кордон на річці Сан і дістався до Кракова.
З 1953 по 1965 рік був тренером та консультантом з питань верхової їзди для польського кінематографу. У 1965 році з ним стався нещасний випадок під час зйомок сцени атаки в Сомосьєррі у фільмі «Попіл» Анджея Вайди. Його кінь зашпортався, в результаті чого Крулікевич вилетів із сідла і зламав хребет. Після річної хвороби він помер 4 травня 1966 року в лікарні в Констанцині. Похований у родинному гробівці на Салваторському цвинтарі у Кракові. За труною, згідно з кінним звичаєм, вели осідланого коня.
Джерело: Генеральне Консульство РП у Львові