117 років тому, 10 грудня 1905 року Генрик Сенкевич отримав Нобелівську премію з літератури «за видатні заслуги в області епосу».
Генрик Сенкевич – один із найвидатніших і, до цього дня, один із найпопулярніших польських письменників. Він був романістом, автором новел, публіцистом, займався громадською та філантропічною діяльністю.
Походив із збіднілої поміщицької родини. Його рід походив від литовських татар. Упродовж сотень років його предки були послідовниками ісламу, і лише його прадід, Міхал Сенкевич, вирішив прийняти хрещення.
Він навчався у варшавській Головній школі, спочатку на юридичному та медичному факультетах, потім перейшов на філологічний та історичний факультети. Під час навчання Сенкевич був близьким другом Олександра Гловацького, пізніше відомого під літературним псевдонімом Болеслав Прус.
Він багато подорожував, у тому числі Європою, Америкою та Африкою. Він описав свої експедиції в “Листах з Америки” та “Листах з Африки”. Працював у пресі як оглядач, висвітлюючи у своїх статтях соціальні та культурні питання, аналізуючи життя всіх верств суспільства.
У 1880 році він написав повість під назвою “Татарський полон”. Вона не викликала захоплення ні читачів, ні критиків. Невдача не завадила йому писати. Незабаром він став автором визнаних історичних романів: “Вогнем і мечем“, “Потоп“, “Пан Володийовський“, “Хрестоносці“. “Quo vadis” перекладено понад п’ятдесятьма мовами. За мотивами роману знято фільми, а також п’єси, опери, ораторії та пантоміми.
Джерело: Генеральне Консульство РП у Львові
